Як стримувати свій жахливий характер?
Я хочу поділитися своєю проблемою: у мене жахливий характер, який нищить всі мої сімейні ставлення-ня. Якщо я заводжуся, то ніяк не можу заспокоїтися. Я постійно зриваю злість на чоловіка, дітей і просто перехожих. Що зі мною? Як мені навчитися тримати себе в руках?
Для початку дозвольте мені сказати, що я пишаюся вами! Ви знайшли в собі мужність взяти на себе відповідь-відальність за свою поведінку, а не звалювати провину за те, що відбувається з вами, на оточуючих і на увесь інший світ. Як було б чудово, якби всі люди, схильні до спалахів поганого настрою, змогли так само чесно поглянути в очі правді. на-скільки безпечніше і м'якше став би світ! Ви маєте рацію, ваш характер губить ваше життя. Людина, предрасполо-ваний виходити з себе по найменшого приводу, зас-вить своїх друзів і близьких боятися, а страх - ворог любові.
Давайте проаналізуємо ті два питання, які ви задаєте: "Що зі мною?" І "Як мені навчитися тримати себе в руках?".
По-перше, з вами нічого не відбувається - все відбувається В ВАС.
Думаю, ви не зла людина, а зліться тому, що в дитинстві, ймовірно, з вами поводилися як з поганою дівчинкою або ви вважали, що з вами недостатньо добре обра частішають.
Ви помічали, що часто виходите з себе через незначні причини, не замислюючись, чи варто ситуація того? Це пояснюється тим, що причина ва-шого гніву насправді знаходиться не в сьогоденні, а в минулому. Відомо, що велика частина людей з поганим характером, думаю, і ви теж, стали такі-ми під впливом досить специфічною атмосфери, в якій проходило їхнє дитинство:
- У дитинстві вони піддавалися словесної лайки, фі-осо- образам або навіть сексуальному на-сілію. Ставши дорослими, в нападах гніву і люті вони висловлюють протест, що накопичився в них з дитячих років.
- Вони відчували себе нелюбимими і покинуті-ми, через розлучення батьків або смерті одне-го з них- подорослішавши, вони переносять свій дитячий гнів на теперішніх своїх близьких (такі люди часто кидають своїх партнерів).
- У дитинстві вони відчували себе нікчемними і безсилими - вони не могли нічого вдіяти зі своїми батьками-алкоголікамі- на очах у них батько бив матір. У дитинстві вони були зам-батіг, так що тепер, у своєму дорослому жиз-ні, ці люди компенсують своє дитяче біс-насильство жорстким контролем і навіть насильством над оточуючими.
Подібні випробування роблять дитинство людини повним горя і відчаю. Пережити таке непросто, особливо, якщо не з ким поділитися горем, тому ці діти виростають озлобленими.
Через роки по-слідства важкого дитинства виходять на поверхню у вигляді невмотивованого гніву. Спалахи гніву по-могают дорослому придушити біль від незагоєною дет-ської душевної рани.
Цей висновок допомагає нам перейти до другого ва-шему питання, який містить бажання "навчитися тримати себе в руках". Стримування себе не вирішить вашої проблеми. Гнів - тільки симптом, хоча і абсолютно неприйнятний. Це симптом душевного болю і відчаю, які живуть в вас з дитинства. Просте придушення гніву без розуміння і устране-ня причини - не більше ніж тимчасова міра, до того ж дуже небезпечна.
Звичайно, вам варто навчитися брати тайм-аути перед тим, як вибухнути гнівом, заспокоюватися, рахувати до десяти і використовувати всі інші тра-Діціон техніки контролю над емоціями. Але врахуйте: одночасно з цим ви повинні зайнятися пошуком коренів вашого гніву і їх усуненням. Ви повинні звільнитися від глибоко замкнених всередині вас хворобливих емоцій маленької дівчинки.
Тут вам без допомоги хорошого і досвідченого психолога просто не обійтися, тому навіть традиційні методи психотерапії можуть виявитися недостатніми для лікування від Хроні-чеський люті. Необхідна потужна емоціо-нальная терапія і фізичне вивільнення емо-цій: участь в "психологічних драмах", можна "побити" боксерську грушу, "накричати" в поду-ку, важлива також інтенсивна робота з "внутрішньою дитиною". Ці методи спрямовані на трансфор-мацію особистості і повинні привести до лікування.
На початку роботи по вивільненню застарілих, глибоко прихованих емоцій болю і страху вам буде здаватися, що вже краще б ви просто навчилися "тримати себе в руках" - адже, врешті-решт, не так вже й часто ви впадаєте в лють, та й що тут особливого і так далі.
Не давайте таким відрадити-кам збити себе зі шляху до самозцілення! Пам'ятайте, тільки зустрівшись віч-на-віч зі своїм внутрішнім демоном і здолавши його, ви піддастеся ду-ної трансформації і піднесете прекрасний подарунок не тільки люблячим вас близьким, але преж-де все самій собі - ви по-новому полюбите себе і своє життя.