Як перевірити внутрішньочерепний тиск?

Підвищений внутрішньочерепний тиск може бути серйозним неврологічним симптомом, пов'язаним з різними захворюваннями. Внутрішньочерепний тиск може підвищуватися при гідроцефалії, черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, менінгітах і ін. Підвищений внутрішньочерепний тиск може деякий час не турбувати взагалі, а потім проявитися раптово, дебютувавши з сильних головних болів, іноді з приєднанням нудоти і блювоти. Найчастіша скарга у людей з підвищеним внутрішньочерепним тиском - це різка приступообразная або монотонна головний біль, яка, як відомо, може супроводжувати великий список різних захворювань, від гіпертонії до онкологічних процесів. Висока внутрішньочерепний тиск здатний приводити до серйозних наслідків: втрата зору, слуху і навіть летальні випадки. Як дізнатися, підвищено внутрішньочерепний тиск або воно в нормі? Для того щоб однозначно відповісти на це питання, потрібно знати, як перевірити внутрішньочерепний тиск.
Клінічні ознаки високого внутрішньочерепного тиску:
- сильні головні болі, погано купіруемие анальгетиками, інколи поєднуються з нудотою та / або рвотой-
- порушення зору (двоїння в очах, швидке зниження зору) -
- підвищена утомляемость-
- у маленьких дітей (до 1 року) - прискорені темпи зростання окружності голови, вибухне джерельця, затримка психомоторного розвитку.
У більшості випадків у людини з підвищеним внутрішньочерепним тиском можна знайти від 2-х і більше ознак, перерахованих вище. Але для правильної оцінки цих симптомів необхідна консультація лікаря-невролога, який повинен провести аналіз клінічної картини захворювання, скарг і обов'язково призначити інструментальні методи обстеження, які підтвердять або спростують діагноз.
Для виключення або верифікації синдрому підвищеного внутрішньочерепного тиску необхідно, після консультації невролога, пройти ряд додаткових обстежень і консультацій:
- Консультація офтальмолога. Лікар-офтальмолог повинен провести огляд очного дна. Якщо у обстежуваного внутрішньочерепний тиск дійсно підвищено, то при огляді очного дна виявиться набряк диска зорового нерва, що з'являється через порушення відтоку крові від сітківки ока. Даний ознака є тільки непрямим підтвердженням зміни внутрішньочерепного тиску, однак, якщо він виявляється, це служить керівництвом до проведення додаткових методів діагностики (більш дорогих, наприклад, МРТ, КТ) та / або показанням до госпіталізації в стаціонар для стаціонарного дообстеження і лікування.
- УЗД головного мозку. Цей метод використовується для самих маленьких пацієнтів (діти до року), він дозволяє визначити ширину шлуночків мозку. Виявлення значного розширення шлуночків мозку на УЗД - ще один непрямий симптом зміни внутрішньочерепного тиску.
- Електроенцефалографія. За допомогою цього методу обстеження оцінюється біоелектрична активність мозку. Зміни певних показників за даними електроенцефалографії може бути одним із проявів підвищеного внутрішньочерепного тиску.
- Нейровізуалізаційні методи діагностики. Сюди відносять магнітно-резонансну томографію і комп'ютерну томографію. З їх допомогою можна оцінити шлуночкову систему головного мозку, виключити багато захворювань, які можуть стати пусковим фактором для наростання внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, вади розвитку тощо)
- Спинномозкова пункція. Це найбільш надійний і заслуговує довіри метод дослідження внутрішньочерепного тиску. Спинномозкова пункція - це метод діагностики, при якому в подпаутинное простір спинного мозку вводиться спеціальна пункційна голка з приєднаним до неї манометром, що дозволяє встановити точні цифри внутрішньочерепного тиску. У нормі ці цифри варіюють від 80 до 170 мм водяного стовпа. Пункція виконується тільки в умовах стаціонару (неврологічного або нейрохірургічного).
Найбільш точний метод оцінки внутрішньочерепного тиску - спинномозкова пункція, але цей метод використовується далеко не завжди, пункція виконується тільки при призначенні лікарем-неврологом або нейрохірургом, коли є певні свідчення. Перевірка очного дна і консультація невролога, іноді - нейровизуализация (КТ / МРТ головного мозку) і ЕЕГ - найбільш важливі та основні кроки у встановленні цього діагнозу. У будь-якому випадку основну діагностичну та лікувальну тактику повинен визначати фахівець.