Як визначити наріччя?
Визначення частин мови часто стає проблемою для школярів. Зазвичай це пов'язано з тим, що знання з морфології не вкластися в систему, а спливають в головах учнів обривками. При системному і послідовному погляді на слово не важко визначити його частина мови. Уявімо, що мова йде про говіркою, якраз воно часто викликає труднощі. Щоб не плутати все з усім, в першу чергу потрібно з'ясувати, самостійна перед нами частина мови або службова. Таким чином, далі коло пошуків буде звужений. Наріччя - повноцінна самостійна частина мови, значить вибирати залишається з такого списку кандидатів: іменник, дієслово, прикметник, дієприкметник і дієприслівник, прислівник, займенник, числівник.

Зміст статті
Граматичні ознаки наріччя
Наступне питання, яке дозволить визначити значимі граматичні ознаки проблемного слова, - чи є дана частина мова змінною? Справа в тому, що з усіх самостійних частин мови незмінних (невідмінюваних і Неспрягаемие) частин мови тільки дві: прислівник і дієслово. Тут варто зупинитися і розглянути подробиці. Схиляння - це зміна слова за відмінками. Перевірка відбувається таким чином:
- І.П. парта весело-
- Р.П. партія весело-
- Д.п. партія весело-
- В.п. партія весело-
- Тощо партії весело-
- Пр.п на партію весело.
Видно, що наріччя абсолютно ніяк не піддається категорії відміни. Те ж і з дієвідміною. Відмінювання - це зміна по особам. Так само неможливо "я весело / швидко / спідлоба / навприсядки", "ти весело / швидко...", "він спідлоба...". У такій пропозиції зміниться дієслово, з яким наріччя пов'язано, але не саме наріччя: "Я швидко йду, він швидко йде, ви весело йде". Появи закінчень при відмінюванні або відмінюванні є однозначною ознакою того, що перед нами змінна частина мови, а значить, НЕ наріччя.
Ступені порівняння і короткі прикметники
Якісні прислівники можуть утворювати ступені порівняння. Наприклад, заборонити суворо - заборонити суворо, вести себе по-дружньому, вести себе більш по-дружньому. Це не словозміна, а формоутворення.
Деякі наріччя легко переплутати з прикметниками в короткій формі. Наприклад, Літо було зелено і свіжо і Влітку було зелено і свіжо. У такому випадку важливо правильно поставити питання, адже в першому реченні "зелено і свіжо" зв'язуються з підметом питанням "як?", А в другому "як?". "Яке", так само як і будь, яка, яке - це питання прикметника.
Щоб не переплутати порівняльні ступеня прикметника і прислівники, потрібно запам'ятати, що прикметник відноситься до іменника: Найпишніше тінь нічна - пишніше (хто?) Тінь. Вищий ступінь прислівники відноситься до дієслова: Я почав бігти швидше - бігти (як?) Швидше.
Як остаточно визначити частину мови
Отже, коли ми з'ясували, що перед нами незмінна частина мови, і це не короткий прикметник або прикметник в порівняльної ступеня, залишається вирішити, з чим ми зіткнулися, ч деепричастием або наріччям. Ці частини мови при всьому бажанні переплутати важко. У деепричастия специфічна зовнішня форма і свій власний питання "що роблячи?, що зробивши?": Атакуючи, напавши, закінчивши, оточуючи, читаючи, переїжджаючи, співаючи, перемігши і т.д. Чисто зовні прислівники не схожі на деепричастия і їх граматичні ознаки не збігаються.
Таким чином, коли ви переконалися, що перед вами самостійна незмінна частина мови, яка не є дієслово, можна з упевненістю дізнаватися в ній одні. Проте у прислівники є чітке обгрунтоване лінгвістичне визначення - правило, з яким потрібно звіритися з метою недопущення помилок і плутанини. Визначення частин мови завжди містять в собі набір характеристик, які притаманні цій частині мови. Тобто наріччя, по-перше, відповідає на обставинні питання (як?, яким чином?, Коли? Де?
І т.д.), по-друге, позначає ознаку дії / ознаки / предмета (бігти швидко, відверто нечесний, яйце всмятку), є незмінним, якісне наріччя може утворювати ступені порівняння, а в реченні прислівники найчастіше виступають обставиною. Вся ця сукупність ознак повинна бути застосована до слова, частеречной приналежність якого перевіряється. Визначальними ж ознаками прислівники є їх смислове навантаження (ознака чогось л.) І незмінюваність.





