жіночий журнал

Як відрізнити причастя від прикметника?

Оновлено: 14.11.2026

Як відрізнити причастя від прикметника?

Деякі частини мови дуже схожі за цілою низкою ознак. Часто можна сплутати прикметники з дієприкметниками: на перший погляд обидві частини мови відповідають на питання "який?" І грають схожі ролі в якості членів пропозиції. Важливо розмежовувати прикметники і причастя на листі: це дозволяє правильно викласти думку. Щоб зрозуміти, чим відрізняються ці частини мови, розглянемо і порівняємо їх особливості.

Що характерно для прикметників і дієприкметників?
прикметник завжди позначає ознака, властивість, приналежність іменника і тісно пов'язане з ним. Воно відповідає на питання який? (який?) або чий? Так само, як і іменник, прикметник має рід, число, схиляння (тобто змінюється за відмінками). Прикметник ніколи не буває пов'язано з іменником дією, процесом.

Дієприкметник є особливою формою дієслова. Вона позначає дію (як і дієслово), але ця дія виступає як ознака предмета (як у прикметника). Значить, питання до причастя може бути таким: що робить? що зробив? і т.д.

Є особлива група прикметників, які називають віддієслівним. Вони втрачають типові ознаки дієслова (вид, заставу, час), втрачають можливості дієслівного управління. Вони утворюються від дієприкметників, так як:

  • у предмета дії виникає нове значення: вишуканий смак (Чи не від дієслова "вишукати", а близьке за значенням прикметником "витончений", "витончений"), заслужений артист, начитаний хлопчик-
  • у слова виникає переносне значення: натягнуті відносини, блискучі здібності-
  • причастя означає, що предмет або явище піддається якомусь впливу: пошарпаний вигляд.

Іноді віддієслівні прикметники дуже відрізняються за значенням від дієприкметників, хоча на перший погляд спостерігається повна омонімія. Порівняйте: побитий (кимось) людина, побита фраза. У віддієслівних прикметників не буває приставок (як у дієприкметників), так само як і залежних слів.

відмінні ознаки
Отже, у прикметників і дієприкметників може бути багато спільного. Але є і дуже характерні ознаки.

  • Причастя вказує не на якість (як прикметник), а на скоєне дію. Світлий (докладаючи.) - Світив (прич.).
  • Причастя разом з усіма залежними від нього словами відокремлюється, тобто виділяється комами, коли знаходиться після іменника, з яким пов'язано. Сусід, що розташувався на лавці під деревом, привітно помахав мені рукою.
  • У причастя, на відміну від прикметника, завжди є дієслівні ознаки:
  • час - справжнє (робить), Що минув (робив) -
  • заставу - дійсний (провідний) І пасивний (ведений) -
  • вид - досконалий (розпочатий) І недосконалий (що починається).

  • На відміну від прикметників, у дієприкметників може бути поворотний суфікс -ся: читати - читає + -ся - читається- будувати - будував + -ся - будувався.
  • І, нарешті, найбільш наочний ознака - суфікси, яких у прикметників не буває:
  • -ащ- (-ящ-): тримає, що висить-
  • -ущ- (-ющ-): пише, що смикає-
  • -ш (-вш-): ніс, який робив-
  • -т-: стислий, відкритий-
  • -Ом- (-ем-): ведений, рекомендований-
  • -им-: рухомий, невидимий-
  • -енн- (-ённ-): куплений, спечений-
  • -нн-: побачений, прочитаний.
  • Увага: короткі причастя пишемо з одним н: побачене, прочитане, у коротких прикметників в суфіксі стільки ж н, скільки в повній формі: пустельний - безлюдно, зелений - зелено.

    Останні приклади можуть викликати подив, адже у прикметників теж може бути суфікс у вигляді подвоєною н. Подивимося приклади: листяний, кам'яний, кишеньковий. Всі ці слова утворені від іменників і не говорять про якій-небудь дії - тільки про ознаку. Тому суфікси не повинні вводити в оману.

    Отже, незважаючи на те, що причастя має ряд властивостей, характерних для прикметників, у нього достатньо власних ознак, що дозволяють відрізнити його від прикметника. Ці ознаки необхідно запам'ятати.