жіночий журнал

Стробілюрус шпагатоногій

Оновлено: 14.11.2026

Стробілюрус шпагатоногій

сімейство: Рядовкових (Tricholomataceae).

Опис. Капелюшок 0,5-1,8 см в діаметрі, опукла, тонка, охриста до жовтувато-бурого або темно-коричневою. Пластинки білуваті до кремово-вохристих, досить рідкісні. Ніжка (не рахуючи довгою волохатою підземної частини) 4-6 X 0,1-0,4 см, тонка, охряне або червоно-охряне, під капелюшком білувато-жовта або майже біла, порожниста, жорстка. М'якоть тонка, світла, з приємним грибним смаком і запахом, ніколи не гірчить. Зустрічається часто і повсюдно з кінця квітня і до листопада, взимку часто "проскакує" у відлиги. Селиться на соснових шишках хвойних і змішаних лісах поруч з соснами, може "знаходити" шишку і на 30-сантиметровій глибині.

Лікарські властивості: У грибах стробілюрусах виявлена маразмовая кислота, що гальмує ріст бактерій. Використовують в суміші з іншими грибами, що володіють бактерицидною дією, у вигляді порошку або настоїв.

застосування: У китайській традиційній медицині гриби стробілюруси застосовуються як протизапальний засіб.

Застосування в кулінарії: Гриб стробілюрус шпагатоногій їстівний, але не має харчового значення через дуже дрібних розмірів плодових тел.

Стробілюрус живцевих

Стробілюрус шпагатоногій
Стробілюрус шпагатоногій

Опис. Капелюшок 0,8-2 см, опукла, пізніше опукло-розпростерта з тупим горбком, матова, з опущеним слаборубчатим краєм, сіро-буро, іноді майже біла з сіро-коричневим краєм, при вологій погоді - сіро або блідо-коричнева. Пластинки середньої частоти, білі або жовтуваті. М'якоть тонка, біла, щільна, в ніжці жовтувата, жорстка, з гострим приємним запахом і нейтральним грибним смаком. Іноді смак м'якоті терпкий або гіркий, але тільки у старих грибів, і далеко не завжди. Ніжка тонка, діаметром 2-5 X 0,1-0,2 см, циліндрична, ниткоподібна, хрящувата, в основі часто опушена, порожниста, матова, вгорі білувата, світла, нижче жовта або жовто-охряне з помаранчевим відтінком, під рівнем грунту довга і рясно опушена, що тягнеться до соснової шишки.

Стробілюрус живцевих плодоносить з кінця квітня до червня в хвойних і змішаних лісах, поруч з соснами, на соснових шишках, занурених в грунт і біля них, групами і поодиноко, зустрічається нерідко. Завжди цікаво "простежити" шлях гриба до шишки, яка може виявитися і на 20-сантиметровій глибині. Іноді проскакує другим шаром в теплу осінь.

Стробілюрус шпагатоногій
Стробілюрус шпагатоногій

Подібні види. Стробілурус їстівний (S. esculentus) надійно відрізнити тим, що росте виключно на ялинових шишках. Стробілурус шпагатоногій (S. stephanocystis) дуже схожий на С. живцевих і теж зростає на соснових шишках. Якщо м'якоть С. живцевого гірчить, то проблем з відрізнення від негорького С. шпагатоногого не виникає. Але іноді вона не гірка, і тоді відрізнити грибки без мікроскопа важко. В цілому капелюшок у S. stephanocystis темніше, красно, коричневі, ніжка довша. Хоча потрібно знати, що забарвлення всіх стробілурусов сильно залежить від грунту, освітлення, типу лісу і часто варіює від майже чисто білій до коричневої.

Лікарські властивості: З культуральної рідини гриба було виділено два дітерпеноіди, що показали високу протиракову активність.

Метаноловий екстракт частково інгібує такі патогени людини, як Bacillus subtilis, Candida albicans і Aspergillus fumigatus. Гриб продукує природний антибіотик стробірулін А, знайдений також і у інших грибів сімейства рядовкових, наприклад у одемансіелли слизової. Стробірулін А синтезований хімічно на базі амінокислоти L-фенілаланіну. Він чутливий до світла і, не дивлячись на високий потенціал, не може застосовуватися як фунгіцид у сільському господарстві. Однак нещодавно синтезований на його основі азоксистробін позбавлений цих недоліків і застосовується вже більше 10 років.

Застосування в кулінарії: гриб стробілюрус живцевих їстівний (по крайней мере, в молодому віці), але не має харчового значення через дуже дрібних розмірів плодових тел.