жіночий журнал

Стевія

Оновлено: 14.11.2026

Натуральний замінник цукру - Cтевія

Натуральний замінник цукру стевія

У всьому світі цукровий діабет визнаний найгострішою медико-соціальною проблемою, що вимагає державної підтримки. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад 130 млн осіб на планеті страждає сьогодні від цього захворювання. В умовах обмеженості бюджетних коштів скорочення витрат на забезпечення хворих на діабет цукрознижувальними препаратами повинно компенсуватися за рахунок більш інтенсивного використання нелекарственних способів лікування, дієтотерапії і активного впровадження засобів самоконтролю.

При цьому важливе значення приймає широке впровадження в життя адекватних проблемі замінників цукру, виробництво на їх основі лікарських засобів, і парафармацевтических препаратів, а так само виробництво діабетичних і дієтичних продуктів харчування. Поряд з використовуваними нині синтетичними замінниками цукру: (сахарин, ацесульфат, аспартам і ін.) Розширюється застосування натуральних замінників. Одним з перспективних напрямків є використання в якості замінника цукру - продукції переробки рослини стевії, природного підсолоджувача невуглеводної природи, що володіє лікувально-профілактичними і оздоровчими властивостями.

Стевія широко використовується в деяких країнах, поступово набуває популярності і в Росії, проте, про широке її застосування говорити поки не можна. У країні діють кілька компаній, що займаються культивуванням, імпортом, переробкою і реалізацією стевії і її продуктів, але їх діяльність не дуже помітна. Можна сказати, що в основі її ентузіазму більше ніж серйозного підприємницького підходу.

Історична довідка

Родина стевії Південна Америка (Парагвай, Бразилія). "Стевія" в перекладі з мови майя - медова. Згідно з легендою американських індіанців так звали дівчину, для якої доля її народу, її землі опинилися дорожче власної. За мудрість, відданість, чистоту і любов до людей боги подарували стевії цю смарагдову траву на щастя, здоров'я, вічну красу і силу.

Іспанські конкістадори в 18 столітті звернули увагу, що аборигени застосовують чай мате зі стевією при будь-якому нездужанні.

На початку минулого століття британський консул в Асунсьйоні, писав: "Ця рослина, яке відоме індіанцям вже багато років, і чий секрет, суворо зберігався ними, зростає в високогір'ї Амамбаі і біля витоку річки Манді... Листя у неї маленькі, а квітка ще миниатюрнее, і індіанці називають її "ка-хе-хе", що означає "солодка трава", через її солодощі, причому всього декількох листя буває досить для підсолоджування великої чашки чаю, які дають також приємний аромат ".

У 1931р французькі хіміки Брідед і Лавель виділили екстракт листя Stevia Rebaudiana. Це було чисте біла кристалічна речовина, яке вони назвали "стевіозід", яке виходило з 6% -м виходом. Виявилося, що ця речовина в 300 разів солодше, ніж цукор, і не викликає ніяких явних токсичних ефектів в експериментах на тваринах.

В цей же час, в Радянський Союз ця рослина завіз академік Вавілов. Він вказував на властивості цієї рослини відновлювати порушені обмінні процеси в організмі людини, підвищувати енергетичний рівень, затримувати процеси старіння, захищати від шкідливого впливу навколишнього середовища, гармонізувати всі системи організму, маючи при цьому інтенсивно солодкий смак, близький до смаку до цукру.

У 1941 р через дефіцит цукру і інших підсолоджувачів, виник в Англії, внаслідок морської блокади вчиненої німецькими підводними човнами, там шукали альтернативний підсолоджувач, який можна було б вирощувати на Британських островах. Директор Королівського ботанічного саду в Кью уповноважив Р. Мелвілла досліджувати стевію, як можливу альтернативу. Висновок Мелвілла щодо Stevia Rebaudiana було позитивним.

Робота Брідель і Лавель була продовжена в 1952р в Національному інституті з проблем артриту і захворювань обміну речовин, США. В результаті удосконалення технології екстрагування, вихід стевіозіда був збільшений до 7%. Були виявлені основні риси стевіозідной молекули. Дослідження також підтвердило, що стевіозид є найсолодшим природним продуктом, зі всіх знайдених, що він неазотістий і майже не містить глюкози.

У 1954 р. японці почали серйозно вивчати стевію і культивувати її в теплицях. А в 1971р. китайський вчений ін. Тей-Фу-Чен відвідав Парагвай, де він так зацікавився стевією, що звернувся за дозволом на проживання і в Парагваї, і в Бразилії. Нехімічної метод вилучення, записаний в манускриптах-травниках китайських імператорів, став методом вилучення продукту стевії, і він видаляв як небажаний колір, так і гіркий присмак з листя стевії. Незабаром після того, як Чен почав свої дослідження з стевії, японська харчова промисловість почала широко використовувати її для підсолоджування маринадів, висушених продуктів, висушених морських продуктів, рибних і м'ясних продуктів, соєвого соусу, фруктових соків, безалкогольних напоїв, морожених десертів, жувальної гумки і низькокалорійних продуктів.

За деякими джерелами, в кінці 70-х років в Радянському Союзі була прийнята і профінансована програма "Стевія". Згідно з цією програмою Стевія повинна була стати їжею для космонавтів, підводників, працівників спецслужб, номенклатурної еліти. І як все краще в нашій країні розвивалася в системі військово-промислового комплексу і тому вся інформація про неї була секретною.

У 1984 році кілька рослин стевії було завезено в Україну, а в 1985-1986 роках у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрового буряку (ВНІС, м.Київ) розпочато наукова робота з цією культурою.

У 80-х роках, в результаті проведених НДІ гігієни харчування РНГЦ М3 України, п'ятирічних, медико-біологічних, гігієнічних, біохімічних, морфологічних та фізико-хімічних досліджень на живих організмах, було доведено, що продукція переробки рослини стевії, при тривалому її вживанні, абсолютно нешкідлива. Будь-які негативні ефекти були відсутні. Зниження ваги за 31 день склало 5-7 кг. У тварин з моделлю цукрового діабету і ожиріння, спостерігалося сприятливу дію на стан вуглеводного та ліпідного обмінів.

У висновку Інституту діабету ЕНЦ РАМН по результам піврічних досліджень було відзначено нормалізуючий вплив стевії на вуглеводний обмін у хворих на цукровий діабет, і позитивний вплив на імунний статус організму.

Проходив в 1990 р IX Всесвітній симпозіум з проблем цукрового діабету і довголіття підтвердив, що стевія - одне з найбільш цінних рослин, що сприяє підвищенню рівня біоенергетичних можливостей організму людини, що дозволяє вести активний спосіб життя до глибокої старості.

У 1996 році на всесвітньому Форумі в Москві, проведеному в рамках інформаціологіческой Академії при ООН продукти із стевії були визнані кращими біокоректор.

Сучасний стан

В Світі... Найбільшим споживачем стевії на сьогодні залишається Японія. Популярності стевії сприяла підозрілість японців щодо цукру, який асоціювався з карієсом, повнота і діабетом. До 1987 був зібраний урожай загальною кількістю ніж 1700 тонн листя стевії, що дали по оцінці 190 тонн стевіозіда. До 1988 року, екстракти стевії захопили 41% має високий потенціал японського ринку підсолоджувачів.

Японська харчова промисловість використовує стевію в широкому розмаїтті. Головне застосування, на подив, вона знаходить в солоних продуктах, де стевіозид застосовується, щоб придушити пекучість хлористого натрію. Ця комбінація звичайна в японській їжі в таких продуктах, як мариновані овочі, висушені морські продукти, соєвий соус і продукти місо. Вона також використовується в напоях, включаючи японську версію дієтичної Кока-Коли. Стевія також використовується в льодяниках і жувальні гумки, печених продуктах і хлібних злаках, йогурті і морозиві, сидр і чаях, а також зубних пастах і рідинах для полоскання рота. Звичайно, значна частина японської стевії споживається безпосередньо як столовий підсолоджувач.

Японці також задають тон в очищенні екстрактів стевії з отриманням інших глікозидів із солодким смаком крім стевіозіда. Вони включають: ребаудіозіди А, В, С, D і Е дулкозід і стевіолбіозід. Ребаудіозіди А і Е особливо примітні, так як вони мають більш рафінований солодкий смак, ніж стевіозід, з меншою кількістю характерного гіркого залишкового присмаку. В Японії запатентовано багато способів екстрагування глікозидів стевії, а також комбінацій стевії з підсолоджувачами. Наприклад, комбінація підсолоджувачів - стевіозід з екстрактом лакриці, гліциризину, дає в результаті покращена якість смаку обох підсолоджувачів.

Технологи харчової промисловості в Японії також виявили багато важливої інформації щодо застосування стевії при переробці продуктів. Перш за все, стевіозід і інші екстракти стевії відносно стійкі до теплової обробки в порівнянні з іншими природними і синтетичними суперподсластітелямі. Одне з досліджень в 1977 р показало дуже низькі рівні розкладів при різноманітних умовах кислотності (pH), коли стевіозід нагрівали до 100 ° С протягом двадцяти чотирьох годин. Було також показано, що екстракти стевії не ферментує і не вносять вклад в реакцію потемніння варених або печених продуктів, як багато інших природні підсолоджувачі. Інша перевага стевії полягає в тому, що вона не утворює опади у кислотному розчині, роблячи її підсолоджувачем, сумісним з газованими безалкогольними напоями. Нарешті, було розроблено багато складів і сумішей екстрактів стевії, щоб висунути на перший план специфічні смакові профілі, такі як продукт, розроблений для замороженнх десертів, які потребують легкої, але стійкої солодощі. В цьому і багатьох інших промислових застосуваннях екстракти стевії і стевіозіда показали себе універсальними підсолоджувальними компонентами.

Стевиозид також схвалений в якості харчової добавки в Південній Кореї і широко доступний в Китаї, Тайвані та Малайзії. У Китаї з листя стевії роблять чаї, які рекомендуються "для посилення апетиту, кращого травлення, для схуднення, для збереження молодості і як солодкий низькокалорійний чай ".

У Парагваї і Бразилії, стевія широко відомо як засіб від діабету, хоча сучасні наукові відомості не підтверджують відповідним чином цю заяву. Вона також широко використовується в чорних чаях і трав'яних чаях, а також в інших продуктах. Істотних частина використовується в цих країнах як столовий підсолоджувач.