Омфалотус олійний

сімейство: Рядовкових (Tricholomataceae).
Опис. Капелюшок 8-14 см в діаметрі, товсто м'ясиста, в молодому віці опукла, потім плоска, втиснута або лійчастого, суха, гладка або тонковолокниста, блискуча, оранжево або рудувато-жовта, жовтувато-коричнева, з віком і в сухих умовах буріє, з сильно хвилястим, часто потрісканим краєм. Пластинки нізбегающіе, вузькі, часті, жовтуваті, оранжево-жовті. Ніжка 8-15 X 1-3 см, м'ясиста, центральна або ексцентрична, щільна, іноді звужена до основи, одного кольору з капелюшком або світліше неї. М'якоть щільна, жовта, в ніжці темніше, з приємним грибним запахом, без особливого смаку. Все плодове тіло і головним чином пластинки біолюмінісціруют в темряві.
Лікарський гриб омфалотус олійний виростає в листяних і змішаних лісах і парках групами на пнях, стовбурах і коренях листяних дерев, в червні-жовтні. По всій помірній і південній лісовій зоні Росії, скрізь рідко і не рясно.
Подібні види. Більш-менш схожий на лисичку, але лисички не ростуть пучками на деревах.
Лікарські властивості: Лабораторні дослідження показали наявність у омфалотуса протиракової і протівопаразітное активності.
Токсин іллюдін був перевірений на антираковую активність, в результаті були створені його хімічні похідні, на основі яких вже розроблені і випущені протипухлинні препарати. Так, наприклад, деоксіллюдін М використовується при лейкемії, а іллюдін S - при раку яєчників, простати, легенів, печінки, грудей і шлунка.
Вміщені в грибі омфалотус олійний терпеноїди згубні для збудника малярії курей (Plasmodium gallinaceum) і рослинного патогена - південній галловой нематоди (Meloidogyne incognita).
Застосування в кулінарії: Незважаючи на привабливий вигляд і приємний грибний аромат м'якоті, гриб отруйний, т. К. Містить токсин іллюдін. При вживанні грибів в їжу виникають серйозні шлунково-кишкові розлади. Симптоми отруєння проявляються через 0,5-2 години і виражаються в нудоті, головного болю, шлункових кольках, запамороченні, судомах, блювота і пронос.
Цікаві факти. Гриб має здатність до власного (НЕ бактеріального) холодного яскравого зеленого світіння. Згідно з наявними відомостями, в Першу світову війну солдати під час нічних боїв або розвідки прикріплювали по кілька плодових тіл омфалотуса до касок, щоб мати можливість орієнтуватися в темряві і при цьому уникати користування ліхтариком, яскравий блиск якого міг видати їх місце розташування противнику.