жіночий журнал

Коли дитина починає говорити

Оновлено: 14.11.2026

Дитина вчиться говорити: на що звернути увагу

Коли дитина починає говорити мама

Коли дитина починає говорити - у батьків з'являється привід для гордості за своє чадо. Як розвивається мова малюка? Як прискорити процес засвоєння інформації дитиною, при цьому не перешкодити і вчасно помітити патологію?

Здоровий малюк з перших тижнів життя заявляє про себе - з кожним днем все голосніше і більш вимогливим кричить. Швидко вчиться плакати з різною інтонацією. І уважні батьки розрізняють за характером плачу, чого саме потребує малюк в даний момент.

Це перший засіб комунікації, яким користується дитина. Але воно дуже ненадовго залишається єдиним. Уже в перші місяці ваш немовля вчиться пускати бульбашки, говорити агу, аукає і щось наспівувати на тільки йому зрозумілою мовою.

Дорослим має сенс всіляко заохочувати такого роду активність малюка. коли грудної дитина починає гуліть, він готовий запам'ятовувати і відтворювати різні звуки. У процесі такого "розмови" він засвоює залежність - які звуки призводять до нього маму. Важливо, щоб мама з'являлася не тільки, коли малюк плаче, але і коли він мирно "розмовляє". Діти починають агукать усвідомлено.

Так формується позитивна основа взаємин між дитиною і дорослими. В такому випадку в 2-3 роки ваш син або дочка не буде мати звички криком домагатися того, чого хоче.

Трапляється, дитина не такий балакучий, як інші діти його віку. Але вимовляє окремі голосні, в його мові з'являються склади. У 1-2 роки він може не вміти говорити зрозумілою нам мовою, але в його промові присутні звуки рідної мови. І дитина починає говорити мама, тато, баба та інші короткі слова. Він може в окремих словах міняти порядок складів: говорити не "молоко", а "колом". Але при цьому він вступає в контакт з дорослими, дивиться їм в очі, промовою реагує на мову дорослого. І з кожним днем-тижнем його мова збагачується новими звуками, складами і словами.

Це говорить про те, що мовний розвиток вашого чада проходить благополучно, навіть якщо і трохи повільніше, ніж вам би цього хотілося. Коли дитина починає говорити перші слова - обов'язково його заохочуйте. Більше з ним розмовляйте, підтримуйте його емоційно.

Якщо розуміти своєрідну мова однорічної дитини доцільно, то в 2-3 роки не поспішайте це робити. І коли він показує на предмет, який хоче щоб йому дали, показуючи ручкою на нього і вимовляючи лише: "У-у!" Або "А-а". Запитайте:

  • "Що ти хочеш?"
  • Скажи: "Дай!"
  • "Це м'яч. Скажи: "М'яч".

В 1 рік хваліть дитину, якщо він побачивши корову каже: "Му-у". Або на прогулянці побіжить за котиком зі словом "Мене-у-у".

А в три роки вже не задовольняється такою реакцією, стимулюйте дитину до використання загальноприйнятих слів: "Це котик. Він каже ма-у. Скажи - кіт ".

У цьому віці не поспішайте бути "перекладачем" для дитини. Тоді у нього з'являється мотивація говорити на загальноприйнятому мовою, поступово замінюючи їм зрозумілий тільки в родині лексикон. В іншому випадку дитина буде лінуватися говорити правильно, адже його і так розуміють і виконують всі, про що він "му-кнет".

У всіх перерахованих випадках немає приводу для тривоги, навіть якщо в 2-3 роки малюк ще не говорить, як діти його віку. Наберіться терпіння, дайте малюкові час "дозріти". І найкраще, що ви можете зробити для прискорення цього процесу - це стимулювати мова малюка, багато з них розмовляючи, читаючи казки, розповідаючи про те, що відбувається навколо.

Але бувають випадки, які вимагають особливої уваги і звернення до фахівців без зволікання. У таких випадках не можна чекати поки дитині буде 2-3 роки.

Якщо ви помітили такі особливості:

  • в мові дитини немає голосних і складів, навіть на першому році життя;
  • в мові дитини переважають звуки, яких немає в нашій мові, зазвичай це якісь гортанні звуки;
  • дитина весь час щось "говорить", але при цьому не помітні навіть деякі звуки мови;
  • дитина не жує їжу, в тому числі м'ясо, а довго тримає їжу в роті;
  • у вашої дитини постійно відкритий рот і він висовує назовні мову;
  • куточки губ дитини часто бувають вологими від слини;
  • в цілому поведінку дитини буває не адекватним і нерегульованим;
  • малюк не тягнеться на руки до батьків і йому неприємні дотики і погладжування;
  • малюк не дивиться в очі, і його погляд спрямований кудись у бік.

Якщо ці ознаки, або деякі з них, характерні для малюка, вони можуть виявитися симптомами неврологічних порушень у розвитку дитини. Такі ситуації вимагають обов'язкової консультації дитячого невролога. Який, при необхідності, призначить відповідне лікування.

Своєчасні дії і реабілітація дітей до трьох років, практично гарантують одужання. Неврологічні порушення легко усуваються в короткий час, і дитина з успіхом швидко надолужує згаяне.

На жаль, нерідко батьки не звертають уваги на ці прояви в розвитку малюка. Люблячі дорослі, а особливо бабусі і дідусі, в змозі придумати безліч причин, що пояснюють особливості їх улюбленців витратами виховання або характеру, лінню, наприклад.
Вважають що:

  • у дитини нежить або аденоїди;
  • він лінується жувати і їсти самостійно;
  • не хоче розмовляти;
  • ще доросте.

Можливо, так і є. Якщо у дитини зрідка з'являється один або навіть кілька перерахованих ознак, не варто впадати в паніку. Придивіться до свого сина чи доньки, поспостерігайте деякий час. Але потрібно виключити саме неврологічні порушення, недорозвинення м'язів мовного апарату.

Нерідко буває, що батьки здатні оббігати все місто, вишукуючи самого кваліфікованого лікаря через застуду або бронхіту у дитини. А ось якщо малюк в однорічному віці не почав говорити або самостійно їсти, хоча його намагаються до цього привчити, жалісливі батьки знайдуть тисячу і одну причину пояснень цих явищ. У нас чомусь вважається соромно піти на консультацію до дитячого психіатра. Але ж нерідко від цього залежить життя і майбутнє дитини.

Батьки, яким важко зважитися на консультацію фахівця в подібних випадках, повинні знати про те, що в ранньому та дошкільному віці дуже багато патологій можна повернути назад. Або, в крайньому випадку, мінімізувати їх прояви настільки, що дитина буде адаптований в суспільстві. І зможе вести повноцінний спосіб життя, навіть якщо і виявиться, що у нього є серйозні ускладнення в розвитку.

Якщо початок специфічної і цілеспрямованої реабілітації малюка відкласти до 5-6 років, часто адаптувати таких дітей в суспільстві стає вже неможливо. Тільки в дошкільному віці психіка дитини ще настільки пластична, що багато чого можна підкоригувати. Не пропустіть момент!