Вікові особливості дітей 2-3 років

Навчившись ходити (приблизно у віці одного року) до другого дня свого народження малюк встигає значно розширити "горизонти" власного маленького світу, так ретельно захищеного для нього батьками. При цьому зрозуміти малюка, а також направити його воістину невичерпну енергію в потрібне русло буває дуже складно. Які ж вікові особливості дітей 2-3 років слід враховувати, розвиваючи і виховуючи свою дитину?
Територія

У два роки дитина вже непогано розуміє мову, та й сам намагається більш зрозуміло висловити свої думки. У трирічного малюка мовні навички вдосконалюються настільки, що двостороннє мовне спілкування перетвориться на повноцінний розмову. Для нього це своєрідне досягнення, що ставить на одну "сходинку" з дорослими. До того ж він уже встиг обстежити будинок або квартиру, в якій він проживає разом з батьками. Тепер це - його територія, на якій він вважає себе господарем. Кроха також усвідомив і розстановку сил в сім'ї. Всі ці знання він намагається застосувати "на практиці", виставляючи мамі, татові, а також всім іншим родичам, певні вимоги відповідно до своїх бажань. Іноді його поведінка стає схожим на прояв одноосібної влади диктатора, особливо коли він вимогливо заявляє: "Моя мама!" (Тобто - не ваша, дорогі брати і сестри).
Зміни і порядок

Дітлахи в цьому віці ще погано справляються з раптово відбуваються змінами у всьому, що їх оточує. Вони настільки захоплені своїми (дуже важливими) справами, що не хочуть, та й ще й не вміють, "жертвувати" ними на догоду Вашим. Саме тому в таких ситуаціях, коли доводиться "відривати" дитини від заняття, яким він в даний момент захоплений, намагайтеся зробити це поступово, заздалегідь повідомивши про майбутню зміну. Наприклад, якщо малюк загрався в гостях у бабусі, не прагніть різко припинити гру і відправитися додому. Приблизно за півгодини до відходу підкличте дитину до себе і поясніть, що скоро доведеться піти, але поки він ще може трохи пограти.
Світ дітей двох-трьох років "тримається" на певному порядку дій (пробудження вранці, прогулянка, обіди та інше). Основою такої впорядкованості є робота мозку дитини, що накопичує з моменту народження цілу "колекцію" асоціативних моделей. Саме вони і допомагають дитині орієнтуватися в навколишньому світі. Якщо ж ситуація не підходить під звичну модель, то дитина може "збунтуватися", вимагаючи повернення в звичайне для нього русло (адже в новій ситуації він буквально впадає в паніку через незнання того, що йому необхідно робити).
Взявши за основу ці знання, можна досить легко привчити дитину наводити за собою порядок (наприклад, прибирати розкидані іграшки). Єдина умова - це правило повинно поширюватися на всіх членів сім'ї, і порядок повинен супроводжувати будь-які дії. В іншому випадку, розкидані речі інших проживають в будинку людей, можуть викликати у малюка неконтрольоване бажання точно також вчинити зі своїми речами. Частково справа тут ще й в принципі "наслідування дорослим", яким керуються діти, освоюючи незнайомий для себе світ.
Отже, Упорядкуйте життя малюка:
- намагайтеся складати його іграшки на полицю, а не в ящик (це навчить його вибирати тільки одну річ для гри, а не висипати їх все на підлогу одночасно);
- дайте іграшкам імена і поясніть, чому з ними треба звертатися дбайливо;
- виділіть окремий куточок в шафі (або комод) для його одягу-а також місце для зберігання його взуття (не забудьте показати, що обидва черевики треба акуратно ставити поруч);
- давайте йому невеликі доручення по дому (малюки в цьому віці вже можуть запам'ятовувати місця, в яких зберігаються ті чи інші речі).
Спілкування

Дитину треба вчити спільних ігор з однолітками, демонструючи йому загальноприйняті правила поведінки. Батькам при цьому відводиться роль своєрідного керівника процесом, в завдання якого входить підбір товаришів для гри, залагоджування сварок дітей та інші "дрібниці". Однак не намагайтеся повністю переключити всю увагу малюка на інших дітлахів (на жаль, крім корисних навичок він може освоїти і погані звички). Залишайтеся для нього таким же бажаним і улюбленим товаришем по іграх.
Не забувайте навчати дитину пристойним манерам. І хоча оцінити чужу точку зору для крихти на цьому етапі розвитку - ще занадто складне завдання, елементарні "спасибі" і "будь ласка" для різних ситуацій (наприклад, бабуся пригостила внучку цукеркою) цілком йому "по плечу". Не дивуйтеся, якщо засвоївши урок "подяки" щодо однієї конкретної людини, дитина не скаже "спасибі" в подібній ситуації, наприклад, дідусеві. Просто здатність узагальнювати ще не доступна малюкові (це станеться ближче до п'яти років). Але зате він прекрасно навчається ввічливості на Вашому прикладі.
"Я сам!"

Бажання відчути себе великою і дорослим "змушує" малюка вимагати від батьків збільшення простору його самостійності. Використовуючи цю особливість, яка супроводжує розвиток дитини 2-3 років, можна "прищепити" крихті почуття відповідальності і здатність самодопомоги. Однак тепер батькам, які планують здійснити будь-яку спільну з малюком дію (наприклад, одягнути його, щоб піти на прогулянку) доведеться враховувати і його бажання випробувати свої сили в цьому процесі (а також час, який піде на це). Пам'ятайте, що для крихти може бути, ще занадто важко виконувати ВСІ дії самостійно, але навіть часткове виконання (наприклад, надягання черевичка) заслуговує на похвалу. Намагайтеся не плутати прояв дитиною самостійності з непослухом.
"Так" замість "Ні"

Трирічний малюк, найчастіше, вже успішно "пройшов" стадію, коли на будь-яку пропозицію з боку оточуючих його людей можна було почути у відповідь тільки "ні". Тепер дитина погоджується практично з будь-якими Вашими пропозиціями, починаючи розуміти, що є більш важливі справи, ніж ті, якими був зайнятий він.
Всі домашні правила вже давно їм вивчені, так само як і наслідки їх порушення. Однак не забувайте докладно пояснювати дитині, що конкретно Ви від нього очікуєте, дозволяючи або забороняючи щось робити (наприклад, чому не можна виїжджати на велосипеді на вулицю). Але не спокушайтеся надто сильно і не переоцінюйте розумові здібності крихти. Адже хоча його розвиток йде воістину гігантськими "кроками" освоїти поняття "добре" і "погано" він зможе тільки до шестирічного віку.