жіночий журнал

Кір у дітей

Оновлено: 14.11.2026

Кір

Кір у дітей

Як і інші інфекційні захворювання, кір у дітей частіше виникає в осінньо-зимовий і весняний періоди, хоча захворювання реєструються протягом усього року. І як будь-яка інфекція, кір підточує організм і провокує на ускладнення, які часом бувають міцнішими її самої. Причому від тижня до трьох дитина може носити в собі цю невидиму капсулу і тільки потім захворіти. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом (при розмові, кашлі, чханні), через навколишні предмети (іграшки, посуд) інфекція не передається через низьку стійкості вірусу у зовнішньому середовищі.

Так, кір подорослішала, тому що існує до цих пір помилкова думка про її дитячості призводить нерідко до запізнювання діагностики та поширенню інфекції в сім'ях, навчальних закладах та інших колективах. З іншого боку, втішає те, що діти у віці до року рідко хворіють на кір згідно з малою кількістю контактів і завдяки що передається від матері імунітету. Але якщо мати не хворіла на кір і не була щеплена проти неї, немовля при несприятливих обставинах може захворіти.

Симптоми, лікування кору

Всі знають, що кір проявляється висипом. Але це тільки до кінця тижня (до 4-6 дня) малюк з голови до ніг зацвітає рожевим кольором, а до цього можна думати-гадати, що це таке: грип? бронхіт? кон'юнктивіт? кишкове отруєння? Тому що дійсно буде всього потроху. Ось раптово підвищилася температура до 38-39С, з'явилися рясні слизисто-гнійні виділення з носа, голос охрип, повіки набрякли і почервоніли, замучив сухий нав'язливий кашель. Виникли болі в животі, розріджений стілець, звело пальці ніг.

Картину прояснить дитячий лікар, заглянувши в рот дитини: сірувато-білуваті висипання розміром з макове зернятко на слизовій щік у корінних зубів і ясен - це ознаки кору. Доповнить картину типова для цього захворювання плямистий висип. Вона "приходить" напливами: 1-й день - область обличчя і шиї, 2-1 - тулуб і плечі, 3-й день - ноги і руки. Зникає висип в такій же послідовності, як і приходить, залишаючи сліди своїх злочинів - бурі пігментні плями. Хвороба до цього часу йде на спад.

Однак не завжди кір протікає так, як описано. Буває, що вона тягнеться і тягнеться, обростаючи все новими попутниками. Саме ці недобрі попутники - ларингіт, трахеобронхит, пневмонія, отит, стоматит, енцефаліт, поліневрит і інші - є причиною несприятливих наслідків. Зазвичай з кором справляються в домашніх умовах, госпіталізують тільки пацієнтів з важким перебігом хвороби або тих, хто не має належних умов вдома.

при лікуванні кору дуже велике значення має гігієнічне утримання шкіри і слизових оболонок. Кілька разів в день потрібно промивати очі теплою кип'яченою водою або 2% розчином бікарбонату натрію, після чого 3-4 рази на день закапувати розчин сульфацила натрію або вітаміну А. Ніс прочищають ватним тампоном, змоченим теплим вазеліновим маслом. Сухі, потріскані губи змащують борним вазеліном або жиром. Крім того, обов'язково проводиться призначена лікарем медикаментозна терапія.

Хворим слід протягом усього періоду лихоманки дотримуватися постільного режиму, їм необхідно забезпечити повноцінне, відповідне віку харчування з достатньою кількістю рідини (чай, фруктові соки, компоти, рідкі киселі, морси і т.д.). Легше переносять кір пацієнти, яким була проведена попередня імунопрофілактика. Екстрена імунопрофілактика (при контакті з хворим на кір) проводиться не хворіли раніше і не щепленим дітям у віці від 3-х місяців до 4-х років шляхом одноразового внутрішньом'язового імуноглобуліну (старше - за спеціальними показаннями).

Найбільш надійний спосіб профілактики цього захворювання - вакцинація живою коровою вакциною дітей у віці 12-15 місяців з подальшою ревакцинацією в 6 років. Протипоказаннями для вакцинації є тільки гострі інфекційні захворювання, хвороби крові, органічні ураження серця в період декомпенсації, гострі нефрити, ревматизм у гострій і подстро стадіях.

Вакцинація в більшості випадків захищає від захворювання на кір або сприяє полегшеному його течією, а також попереджає тривале збереження корового вірусу в організмі ( "повільна" інфекція), з яким в останні роки пов'язують розвиток деяких важких хронічних захворювань центральної нервової системи (розсіяний склероз).