Деструктивна поведінка людини

У психології поведінку поділяється на дві основні категорії: конструктивне і деструктивна поведінка або нормальне і аномальне. Аномальна поведінка, з якого випливає деструктивна поведінка, характеризується тим, що є не схвалюваних з боку суспільства, нестандартним, а часом навіть патологічним. Воно може бути відхиленням, з точки зору соціальних, медичних і психологічних установок.
Важливо! Деструктивна поведінка людини лежить між нормою і суспільного патологією.
- Деструктивна модель поведінки;
- деструктивна поведінка;
- Причини деструктивної поведінки;
- Види деструктивної поведінки;
- Деструктивні форми поведінки;
- Деструктивна поведінка в конфлікті;
- Соціально-деструктивна поведінка;
- Профілактика деструктивного поведінки;
Деструктивна модель поведінки
Деструктивна поведінка, як і поведінка в принципі, складається з безлічі складових і відбивається на всіх рівнях людського життя. У психології поведінка сама по собі представлено у вигляді активної зв'язки "стимул-реакція" і поділяється на наступні компоненти:
- зовнішня активність (Руху, вчинки, висловлювання);
- внутрішня активність (Мотивації, цілепокладання, когнітивна обробка, емоційна реакція).
Важливо! Внутрішня активність завжди знайде вихід за. Деструктивні думки так чи інакше втілюються в деструктивних діях.
Деструктивна модель поведінки має низку особливостей:
- викликає у більшості людей негативну, негативну оцінку;
- не відповідає соціальним нормам;
- приносить шкоду, як особистості, так і оточуючим людям;
- виступає в якості відповіді на нестандартну ситуацію;
- пов'язана з негативною спрямованістю особистості;
- розвивається в результаті відсутності соціальної адаптації;
- має свої власні індивідуальні риси.
Основу моделі руйнівного поведінки складають:
- відсутність мотивації;
- неадекватність;
- дезадаптивной;
- аутичность;
- відсутність результативності.
Деструктивна поведінка
Будь-яка поведінка людини реалізується в суспільстві і носить соціальний характер і завжди пов'язане з промовою, дією і целеполаганием. Деструктивна поведінка відображає низьку ступінь соціалізації особистості, уникнення соціуму, погану адаптацію до внутрішніх і зовнішніх умов.
Важливо! Ступінь адаптації багато в чому визначає поведінку особистості.
Найчастіше деструктивна поведінка демонструється людьми, у яких не розвинене почуття відповідальності, які не вміють приймати самостійні рішення і робити вибір. На індивідуальному рівні такі особистості частіше схильні вибирати шлях аномального поведінки. Вони можуть проявляти свою руйнівну поведінку по відношенню до наступних соціальним засадам:
- Духовно-моральні норми (загальнолюдські цінності).
- Морально-етичні норми (Незафіксовані на папері правила).
- правові норми (Правила, закріплені в правових актах).
- Організаційно-професійні норми (Інструкції).
- індивідуальні норми (Права особистості в суспільстві, особиста орієнтованість на ті чи інші установки і потреби).
Причини деструктивної поведінки

Будь-яка модель поведінки закладається і формується в дитинстві. У віці 4-5 років дитина засвоює інформацію, яка буде визначати його взаємини з оточуючими. Повноцінна сім'я, члени якої виявляють турботу і увагу один до одного, благотворно впливає на формування дитячої психіки, закладає конструктивні поведінкові основи. Таким чином, люди, які не отримали грамотного виховання, любові і тепла, знаходяться в групі ризику.
Важливо! Часто діти переймають деструктивну модель поведінки своїх батьків.
Вчені прийшли до висновку, що деструктивна поведінка успішно розвивається на тлі наступних факторів:
- наявність масових соціальних відхилень (алкоголізм, злочинність, бюрократизм);
- ситуативні відхилення (наявність спекуляцій, шлюбів з розрахунку і т. д.);
- ослаблення заходів громадського впливу (зниження рівня засудження, критики з боку);
- лібералізація заходів боротьби з деструктивною поведінкою (відсутність штрафів і покарань за проступки і відхилення).
Види деструктивної поведінки
Класифікація деструктивної поведінки утруднена, т. К. Фахівцям доводиться працювати з плаваючою величиною - нормою. Вона схильна до змін, і те, що сьогодні вважається прийнятним, завтра буде виходити за рамки адекватного поведінки, і навпаки. В основному психологи поділяють деструктивна поведінка на дві великі групи:
- делінквентна поведінка (Вихід за правові рамки, порушення закону);
- девіантна поведінка (Невідповідність загальноприйнятим нормам моралі та моральності).
Багато вчених, психологи і соціологи ще з першої третини XX століття замислюються над тим, яке саме поведінка можна помістити в рамки девіацій і деструктивної поведінки, і чи завжди така поведінка несе виключно негативні наслідки. Розроблено безліч класифікацій. Наведемо таблицю, що розкриває різні підходи до розуміння деструктивної поведінки.
| Дата | вчений | Класифікація | суть |
| 1938 р | Р. К. Мертон | підпорядкування | Ухвалення громадських цілей і засобів їх досягнення |
| інновація | Ухвалення громадських цілей, але не засобів їх досягнення | ||
| Рітуалзм | Заперечення мети через неможливість її досягти, але збереження прагнення до її здійснення | ||
| ретретізм | Вихід з соціуму через незгоду з його цілями і засобами їх досягнення | ||
| заколот | Спроба змінити суспільні цілі і засоби їх досягнення | ||
| 1981 р | В. В. Ковальов | Девіації соціально-психологічного характеру | - Порушення дисципліни; - Порушення соціальних норм; - Порушення правових норм; - Демонстрація саморуйнування. |
| Девіації патологічного характеру | - Патологічні; - Непатологіческіе. | ||
| Особистісно-динамічні девіації | - Реакція; - Розвиток; - Стан. | ||
| 1987 р | Ф. Патакі | Преддевіантний синдром (Передумови до девіантної поведінки) | - Афективний тип поведінки; - Конфлікти в сім'ї; - Агресивні дії; - Прагнення до асоціальної поведінки в дитинстві; - Непереносимість навчального процесу; - Низький рівень інтелектуального розвитку. |
| Основи девіантної поведінки (Стійкі форми) | - Злочин, - алкогольна залежність, - наркотична залежність, - Суїцид. | ||
| 1990 р | Ц.П.Короленко | нестандартні дії | Мотивоване деструктивна поведінка, виходять за рамки загальноприйнятих норм. |
| деструктивна поведінка | - Поведінка, направлена на порушення соціальних установок; - Відхід від реальності за допомогою психотропних речовин; - Порушення прав і законів; - Саморуйнування (конформізм, нарцисизм, фанатизм, аутизм, суїцид). | ||
| 1995 р | В. Н. Іванов | Докріміногенное поведінку | Ігнорування правил поведінки в громадських місцях, дрібні проступки, вживання наркотичних речовин. |
| криміногенний поведінку | Кримінально-карані злочини | ||
| 2001 р | Ю.А. Клейберг | негативна поведінка | саморуйнування |
| позитивне поведінку | творчість | ||
| нейтральна поведінка | жебрацтво | ||
| 2004 р | Е.В.Змановская | антисоціальна поведінка | Порушення норм права, законів, несення кримінальної відповідальності. |
| асоціальна поведінка | Порушення етичних норм, що призводить до труднощів в міжособистісному спілкуванні. | ||
| аутодеструктивних поведінку | Поведінка так чи інакше несе за собою шкоду самому собі. | ||
| 2010 р | Н. В. Майсак | Девіації за характером поведінки | - Конструктивну поведінку (творчість); - Аутодеструктивних (залежно та схильність до суїциду); - Внешнедеструктівное (правові порушення, комунікативні відхилення). |
| Девіації за рівнем прийняття суспільством | - Одобряемое (адаптація до групи); - Демонстрація нейтралітету (неоднозначність в оцінці поведінки); - Неодобряемое (відхилення від етичних і правових норм). |
Деструктивні форми поведінки
Аномальна поведінка може приймати різні форми в контексті взаємини з соціумом і адаптації до нього:
- радикальна адаптація (Спроба змінити, не влаштовує людину світ).
- Гіперадаптація (Постановка недосяжних цілей).
- конформістська адаптація (Підстроювання під загальноприйняті норми, з якими індивід не згоден).
- девіантна адаптація (мотивоване деструктивна поведінка, вихід за рамки норми).
- Соціально-психологічна дезадаптація (Відкрите заперечення необхідності в адаптації до соціуму, докладання зусиль, щоб цього уникнути).
Також деструктивна поведінка може виражатися у вигляді наступних симптомах:
- агресивна поведінка по відношенню до людей;
- ворожість при спілкуванні;
- схильність до руйнування речей;
- бажання розбудувати уклад життя близьких;
- відсутність можливості відчувати емоції;
- загроза чужий і власного життя.
Деструктивна поведінка в конфлікті
Конфлікт - це відкрите зіткнення інтересів окремих особистостей або навіть груп осіб. Психологи не призивають уникати конфліктних ситуацій, але, навпаки, радять навчитися управляти їх перебігом. В такому випадку конфлікт набуває статусу конфронтації, мета якої - конструктивно вирішити ситуацію, прийти до консенсусу для всіх конфліктуючих сторін. Деструктивна поведінка в цьому випадку полягає в невмінні адекватно вести конфронтацію. Таким чином, ми маємо такі стратегії ведення конфлікту:
- конструктивна. Людина прагне залагодити спірну ситуацію миром, пропонуючи робочі рішення, які задовольнили б обидві сторони.
- Деструктивна. Відсутність навичок ведення конфронтації полягає в навмисному загостренні конфлікту, перехід на особистість опонента, невмінні вислухати, зайвому емоціонірованіе. Девиант провокує суперника на агресію і посилення проблеми.
- конформістська. Окремо варто відзначити і цей вид неадекватною і частково деструктивної стратегії по веденню конфлікту. У цьому випадку людина легко підкоряється опонентові, намагається уникнути неприємного спору і швидше його закінчити, погоджуючись з усім, що йому говорять.
Соціально-деструктивна поведінка
Соціально деструктивна поведінка пов'язано з соціальною дезадаптацією - відсутністю розуміння правил, за якими існує і функціонує людське суспільство. Людина, яка демонструє деструктивне і асоціальна поведінка, не в змозі знайти себе в суспільстві. Тим самим руйнівний характер його поведінки тільки посилюється. Соціально-деструктивні патерни його поведінки можуть виражатися наступним чином:
- Соціальна й особистісна дискредитація. Підрив репутації або авторитету особистості. Схильність до критики, осуду. Відкрите образливо-нешанобливе поводження.
- конкуренція. Деструктивна поведінка може бути викликано побоюванням за свої позиції в колективі, що приводить людину до спроб самоствердження через інших членів цього колективу.
- Відхід від щирого спілкування. Особистість, що демонструє руйнівні патерни поведінки, уникає відкритого спілкування. Навряд чи він зможе адекватно відповісти на пряме запитання "навіщо ти поводишся таким чином?"
Читати статтю: Деструктивні відносини - як налагодити міжособистісні стосунки в родині?
Профілактика деструктивного поведінки
Робота із запобігання деструктивній поведінці повинна починатися з сім'ї та шкільної освіти. Саме в цьому віці дітям необхідно закладати ті ідеали, які стануть для них провідниками в світі дорослих людей.
Важливо! Основна складність, з якою стикаються батьки і педагоги, полягає в тому, що діти з деструктивними паттернами вважають свою поведінку нормою.
Психологи, які працюють з дітьми, дають кілька порад, які допоможуть виростити повноцінну особистість, що вписується в соціальні рамки:
- Зрозумійте свою дитину. Перше, що необхідно зробити батькам і педагогу, це зрозуміти, чому дитина діє саме так, чому він демонструє деструктивна поведінка.
- Створіть баланс на рівні треба-можу-хочу. Щоб прищепити дитині корисні звички (від читання книг, до щоденних походів до школи), необхідно дотримати пропорцію між необхідністю, можливістю і бажанням дитини це робити. З огляду на ці параметри, і пояснивши йому, навіщо потрібно робити так, а не інакше, можна домогтися того, що дитина вийде з автоматичної проходження нормам і придбає мотивацію до їх виконання.
- Активуйте особистісні ресурси підлітка. Допоможіть дитині реалізовувати себе в різних напрямках діяльності. Експериментуйте, домагайтеся того, щоб він знайшов собі заняття до душі. Це сприятливо позначиться на процесах його соціальної адаптації.
- Вирішуйте завдання дорослішання. Інфантильний розлад особистості часто стає фактором ризику для появи аутодеструктивного поведінки. Допомагайте дитині поступово ставати дорослим. Створіть йому умови для безболісного переходу в світ відповідальності і самостійного прийняття рішень.
- Проявляйте менше агресії. Намагайтеся терпиміше відноситься до промахів свою дитину. Замість того, щоб лаяти його, поясніть де він помилився, і покажіть на особистому прикладі, як треба було зробити.
- Використовувати тілесно-орієнтований підхід. Психологи радять навчитися працювати зі своїм тілом, розуміти його, диференціювати емоції і їх локалізацію в організмі. Це допоможе дитині в процесі самоідентифікації, навчить його розуміти себе та інших.
Почуття обов'язку - конструктивне або деструктивне почуття для особистості?