жіночий журнал

Що таке ринопластика? Частина 1

Оновлено: 14.11.2026

Ринопластика (З давньогрецької - пластика носа) - розділ пластичної хірургії, яка займається виправленням вроджених і набутих деформацій носа, а також відновленням носа в разі його повної або часткової відсутності. Ринопластика досить обширна, її вдосконалення триває і по сьогоднішній день, чому сприяють нові технології в області імплантації та штучних тканин.

У цій статті міститься коротка історія довідка, в продовженні будуть розглянуті наступні питання

  1. Показання і протипоказання до ринопластики;
  2. Види ринопластики;
  3. Як проходить відновлення;
  4. Які бувають ускладнення після операції.

Як випливає з назви, ринопластика - аж ніяк не новий розділ медицини та хірургії. Ще в стародавньому світі людей цікавило, як можна виправити або відновити форму носа і його цілісність. Відображення цих знань є в Аюрведе - одному з найдавніших наукових трактів про медицину, написаному в Індії протягом десятиліть. Там описується техніка ринопластики, яка використовувалася аж до середніх віків.

Що таке ринопластика
Що таке ринопластика

Історія ринопластики ділиться на три періоди

  1. У стародавні часи питаннями ринопластики цікавилися єгиптяни, араби, індуси. Для відновлення і виправлення форми носа використовувалися клапті шкіри зі щік, чола, сідниць. При цьому намагалися брати шкіру таким чином, щоб залишалася "ніжка" - частина шкірного клаптя, невідокремленому від плоті. Вона повинна була забезпечувати харчування клаптя і сприяти швидкому приживлення тканини. Мінус техніки полягав у тому, що на місці донорського шматка шкіри залишався помітний шрам. Техніка дозволяла відновлювати пальці, носи, вуха, втрачені, наприклад, в результаті страти або в бою. Цю техніку освоїли англійські військові лікарі в період завоювання Індії і почали її практикувати в Європі
  2. Середні століття характерні двоякість - розквіт ринопластики в Італії змінився забуттям майже на два століття, поки інтерес не виник знову завдяки дослідженню індійської культури і практиці англійських лікарів. В цьому періоді ринопластика незначно відрізнялася від першого етапу, хоча в Італії вона почала свій рух незалежно, і точно вказати, звідки з'явилася інформація про пластик носа у італійських лікарів, не представляється можливим. Розвиток пластичної хірургії носа пов'язують з прізвищами Антоніо Бранко і Гаспаре Тальякоцці. З естетичних міркувань шкірні клапті стали брати з частин тіла, прихованих під одягом - стегон, рук, спини і т.д. проте в ряді випадків використовували шкіру з чола і щік, значно поліпшивши цю техніку.
  3. Новий час: розвиток ринопластики пов'язано із загальним прогресом медицини в цей час. Європейські лікарі та хірурги поєднали знання з італійської та індійської технології, внісши в них корективи, і адаптували для свого часу. Пластика цього часу ще відрізнялася хворобливістю до винаходу асептичних матеріалів і наркозу. Естетична сторона ринопластики ще мало цікавила лікарів, проте велику увагу стали приділяти питанню відновлення тканин і мінімального використання шкіри з інших ділянок. Великий інтерес викликала здатність тканин "перероджуватися", утворюючи інші типи тканин - наприклад, як м'яка шкіра щік може ставати основою для відновлення окістя. На той момент використовували проведення виключно відкритих операцій, хоча в 19-початку 20 століття стали з'являтися думки і спроби проведення закритих операцій, які згодом були реалізовані і застосовуються на сьогоднішній день успішно по всьому світу. Ці нові знання дозволили не тільки відновлювати цілісність носа при практично будь-які ушкодження, а й змінювати форму (довжину, горбочок, крила носа), що викликало величезний сплеск інтересу. Благо людей, незадоволених своєю зовнішністю завжди було повно.

Продовження: розкриє завдання ринопластики і її застосування на сьогоднішній день. Частина 2