Що слід знати про протрузии на рівні шийного відділу хребетного стовпа

Термін "протрузія диска" означає випинання міжхребцевих дисків в спинномозковий канал без розриву фіброзного кільця. Дуже важливо розуміти, що протрузія міжхребцевих дисків не є самостійною нозологічною одиницею. Це лише стадіяразвітія остеохондрозу хребта.
Етапом, наступним за протрузією, є грижа міжхребцевих дисків. І розуміння принципової різниці цих двох понять також дуже важливо.
При розвитку грижі міжхребцевих дисків відбувається порушення цілісності фіброзного кільця і тканини міжхребцевого диска виходять за його межі в канал хребта. При протрузії же цього ж цього не відбувається.
Тканини міжхребцевого диска хоч і випинаються в задній канал хребта, але не порушують цілісності фіброзного кільця. У цьому полягає принципова різниця, яка визначає підхід до лікування і стан самого пацієнта.
Для більш глибокого розуміння патогенезу протрузии давайте докладніше зупинимося на будові самого міжхребцевого диска і те, яку роль він відіграє в справній роботі хребта.
Будова міжхребцевого диска

Міжхребцевий диск являє собою ні що інше, як структурну одиницю хребта, що виконує функцію, що амортизує.
Амортизація необхідна як при динамічних, так і при статичних навантаженнях на хребетний стовп. Ось чому функція міжхребцевого диска так важлива, а її випадання так помітно.
Кожен такий диск включає дві основні частини:
- Желеподібне пульпозное ядро
- фіброзне кільце
Фіброзне кільце головним чином виконує функцію фіксації хребців, желеобразное ядро приймає на себе безпосередньо завдання амортизації.
Фіброзне кільце не тільки обмежує драглисте ядро диска, але і міцно пов'язує хребці між собою.
Патогенез

Як вже було сказано вище, протрузіямежпозвоночних дисків не є окремого захворювання. Це всього лише етап довгої ланцюга патогенезу остеохондрозу, який, у разі якщо людина так і не отримує належного лікування, призводить до розвитку грижі міжхребцевих дисків.
Давайте ж відновимо всі етапи патогенезу остеохондрозу. Остеохондроз - хронічне прогресуюче захворювання, при якому розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни в хрящах різних суглобів.
При цьому можуть дивуватися практично будь-які суглоби, існуючі в тілі організму, але в більшості випадків страждають міжхребетні диски, тобто суглоби хребта.
Харчування хрящової тканини міжхребцевих зчленувань відбувається дифузно. Сидячий спосіб життя і погане харчування в значній мірі погіршують цей недолік трофіки хряща.
Тому з часом запускаються дегенеративно-дистрофічні процеси в тканини хряща. Вони втрачають еластичність і свої амортизуючі властивості.
Механічні ушкодження, інтенсивні навантаження на хребет також сприяють розвитку таких змін і запускають дистрофічні процеси в хрящовій тканині хребта.
Проте, не всі ланки патогенетичної ланцюга розвитку остеохондрозу вивчені. Однак точно з'ясовано чинники, що сприяють його розвитку і збільшують дистрофічні зміни в хрящах суглобів хребта.
Такими факторами є:
- Зайва вага
- Сидячий образ життя
- Обтяжений сімейний анамнез (спадкова схильність)
- Нераціональне харчування (нестача необхідних мікроелементів)
- Вік старше 35 років
- часті травми
- Підвищені навантаження на хребет, особливо неправильно з ортопедичною точки зору збудовані навантаження (неправильна робота м'язів спини при неправильній позі, неправильне систематичне виконання фізичних вправ)
- Підвищені систематичні навантаження на хребет внаслідок неправильного розподілу механічного навантаження при ходьбі (плоскостопість, носіння високих підборів у жінок, наслідки вагітності)
- порушення постави
Поєднання цих факторів збільшує ризик розвитку захворювання. Зменшення кількості факторів ризику, відповідно, - знижує. Однак жоден з названих факторів не є визначальним.
Не слід забувати також і про негативний вплив стресу, особливо хронічного.

При розвитку остеохондрозу хребта пацієнта починають турбувати болі в області спини.
При цьому в залежності від рівня переважної поразки, пацієнта турбують, як правило, болі в якомусь одному відділі: переважно на утраті шийного, грудного або поперекового відділів хребта.
Також пацієнта можуть турбувати відчуття оніміння в кінцівках, головний біль, запаморочення.
Виділено ряд симптомів, характерних саме для остеохондрозу на рівні шийного відділу хребетного стовпа.
це:
- Часті головні болі, запаморочення
- Миготіння "мушок" перед очима
- Болі, иррадиирущие в верхні кінцівки і плечі
- "шум в вухах"
- Поява синдрому хребетної артерії
Виразність симптоматики наростає в міру прогресування захворювання.
Симптоми протрузии міжхребцевих дисків на рівні шийного відділу хребетного стовпа
Роз'яснивши суть патологічних процесів, що відбуваються при остеохондрозі, набагато легше уявити патогенез змін, що відбуваються на одному з його етапів - етапі протрузии.
Сама по собі протрузія міжхребцевих дисків проявляється в залежності від ступеня дегенеративних змін і, відповідно, - ступеня випинання тканин міжхребцевого диска в задній відділ каналу хребта.
Найбільш характерними для ураження саме протрузии саме шийного відділу хребетного стовпа є такі симптоми:
- Гострі напади локального болю (біль потилиці, в шиї)
- оніміння пальців
- Больові відчуття в руці при поворотах голови
- запаморочення
- Обмеження обсягу рухів на утраті шийного відділу хребта
Лікування
Лікування протрузії міжхребцевих дисків в цілому не залежить від рівня ураження хребта і являє собою частину комплексної терапії остеохондрозу, тобто основного захворювання.
Така терапія включає відразу кілька напрямків:

- Усунення модифікуються, тобто тих на які можливо вплинути, факторів ризику (зайву вагу, сидячий спосіб життя, неправильне розподіл механічного навантаження, неправильне виконання фізичних вправ, носіння високих каблуків, лікування плоскостопості і т.д.)
- Зняття больового синдрому
- Уповільнення дистрофічних процесів в хрящовій тканині
- Прийом протизапальних препаратів
Лікування обов'язково повинно бути комплексним і складатися з цілого ряду різноспрямованих заходів, в обов'язковому порядку, включаючи фізіотерапію, мануальну терапію, ЛФК (лікувальну фізкультуру).
Мануальний терапевт допоможе зняти навантаження з міжхребцевих дисків, поліпшити обмінні процеси і дифузне живлення, за рахунок якого здійснюється трофіка хрящової тканини. Також за рахунок мануальної терапії можна виправити неправильну поставу і таким чином домогтися більш фізіологічного розподілу механічного навантаження на хребет.

Фізіотерапія допоможе зняти запальну реакцію, больовий синдром, посилить ефект від медикаментозної терапії.
У випадках вираженої неврологічної симптоматики показано також голковколювання.
Одужання неможливо без правильно вибудуваної системи лікувальних фізичних вправ (ЛФК). Такі заняття також сприяють нормалізації обмінних процесів в хрящовій тканині і уповільнюють дегенеративно-дистрофічні зміни в ній.
ЛФК, або як її ще називають "кинезотерапия" (лікування рухом) - є основним методом консервативної терапії остеохондрозу в цілому і протрузії, як його етапу зокрема. Доктор повинен ретельно роз'яснити пацієнту, як важливо правильно виконувати всі рекомендовані вправи, дотримуватися режиму.
Пояснити, що тільки від дисциплінованості, працьовитості пацієнта багато в чому залежить успіх лікування. Вправи повинні бути регулярними, правильно виконуваними.
Тоді пацієнту вдасться "обдурити" біг часу, уповільнити дегенеративно-дистрофічні зміни в хрящовій тканині і самому навчиться бути собі лікарем, дізнатися шляху до більш здорового способу життя.
Не варто забувати і про правильну збалансовану дієту. Оскільки неправильне харчування також є одним з істотних факторів ризику, раціон хворого повинен бути ретельно продуманий, скоректований, а пацієнт, в свою чергу, розуміючи, що відповідальність за результат лікування, лежить, перш за все, на ньому самому - з усією серйозністю поставитися до рекомендацій лікаря і відповідально їх виконувати.
