Чому діти не хочуть вчитися

Перший урок, перший дзвоник, перший клас. Напевно, немає батьків, які не пишалися б своїми дітьми в цей день. Як вони виросли! Якими самостійними стали! А головне, що вони так чекали свята знань і в школу йдуть із задоволенням, а значить, все буде добре і за навчання можна не турбуватися.
На жаль, райдужні вересневі надії на перевірку часто виявляються ілюзорними. Проходить від декількох місяців до року, і любов дитини до шкільних занять випаровується, наче й не було. В основному, неприємна зміна відбувається на початку другого класу, коли зростає навчальне навантаження, і вимоги вчителів до засвоєння матеріалу стають жорсткішими. Але іноді таке трапляється вже через 3-4 тижні регулярних уроків або, навпаки, труднощі несподівано виникають в п'ятому - шостому класі, незважаючи на безхмарність попередніх років.

Про якому б віці не йшлося, симптоми кризи завжди однакові. Дитина починає приносити погані оцінки, відмовляється виконувати домашнє завдання, ні з того ні з сього прогулює заняття. Щоденник рясніє скаргами на неуважність учня і його непідготовленість до уроку. У крайніх проявах син або дочка навідріз відмовляються йти в школу і можуть не бувати там тижнями, а то й місяцями. Батьки тільки розводять руками і дивуються: що раптом сталося? чому діти не хочуть вчитися?
Не знайшовши відповіді на це питання, дорослі намагаються виправити ситуацію проханнями і домовленостями, криками і скандалами, фізичним покаранням і виховними обмеженнями. Але без розуміння причини неможливо побороти слідство. Тому озброїмося арсеналом знань дитячої психології і спробуємо усвідомити переживання і світосприйняття дитини, що дасть нам заповітний ключ до вирішення проблеми.
Який мотив

Перше місце серед причин небажання займатися уроками по праву займає відсутність мотивації. "Навіщо мені здалася ця ваша навчання?" - Кидає неслухняне чадо батькам під час сімейної сварки. Дитині складно зрозуміти, заради якої такої високої мети він повинен майже весь свій час віддавати школі і домашніх завдань, коли навколо стільки всього цікавого - гри, комп'ютер, телевізор. Особливо, якщо мова йде про молодшому шкільному віці.
Справа в тому, що діти до 13-14 років не сприймають довгострокову перспективу і будують плани лише на найближче майбутнє. Дорослішання, вступ до інституту, професія здаються для них чимось абсолютно далеким, а допомога і турбота батьків - вічною. Таке спрощене ставлення до дійсності зазвичай проходить з віком, але у підлітків також можлива втрата навчальної мотивації. В її основі - оцінка реалій сучасного суспільства, де гроші і успіх зовсім не обов'язково досягаються високим інтелектом, а люди з вищою освітою нерідко живуть в бідності.
Бої місцевого значення

Розгадуючи загадку, чому діти не хочуть вчитися, слід звернути увагу на їх шкільне оточення. Можливо, відповідь криється в конфлікті з однокласниками. Діти бувають досить жорстокими, і не виключено, що вашої дитини постійно задразнівают або навіть б'ють сильніші і згуртовані однолітки. У сучасних навчальних закладах не самотні випадки, коли старшокласники залякують і принижують молодшеньких, відбираючи у них кишенькові гроші, а вчителі та батьки залишаються в невіданні.
Іноді конфліктні відносини складаються між дитиною і педагогом. У початкових класах, де один викладач веде відразу кілька уроків, це особливо небезпечно, оскільки дитина перебуває в стресовій ситуації тривалий час, ризикуючи не тільки успішністю, а й психічним здоров'ям. Якщо ж в школі все в порядку, задумайтеся про справи сімейні: у підлітків погані оцінки можуть бути протестом проти вашої лінії поведінки.
Втома - це серйозно

Всі діти втомлюються на заняттях, але фізичні сили легко відновити повноцінним харчуванням і здоровим сном. Значно гірше, якщо мова йде про емоційної чи інтелектуальної втоми, які подолати не так-то просто, а часто і неможливо без допомоги кваліфікованого психолога. Спровокувати виснаження душевних і розумових резервів можуть навчальні перевантаження, бажання батьків, щоб дитина була першим з усіх предметів, та ще й в кількох гуртках займався. Іноді самі діти, особливо дівчатка, прагнуть до інтелектуального лідерства та весь час вкладають в заняття. Спершу вчення йде добре, але в якийсь момент відбувається зрив, психіка не витримує, і здатність сприймати нову інформацію різко знижується, погіршуються пам'ять і концентрація.
Інтелектуальне перевтома посилюється емоційним. Дитина, яка звикла бути успішним, дуже болісно сприймає невдачі. Провали в навчанні б'ють по його самооцінці, як і наступна за ними критика батьків. Поступово дитина утверджується в думці, що він поганий і бездарний, а значить і прагне до чогось не має сенсу - все одно не вийде. Так первісна активність в шкільних заняттях, продиктована власними амбіціями, або бажанням догодити батькам, змінюється повною апатією і байдужістю.
Отже, ми розглянули основні причини, чому діти не хочуть вчитися. Ваше завдання - зрозуміти власну дитину, поспостерігати за ним, вислухати без критики і докорів і спробувати з'ясувати, яка з причин є першочерговим в його ситуації. Що робити далі? Для корекції мотивації краще звернутися до психолога, а в разі розумового і емоційного зриву - це єдиний правильний вихід. Конфліктні ситуації можна вирішити самостійно, наприклад, перевести дитину в іншу школу. Головне, не закривати очі на проблему і допомогти самій дитині усвідомити необхідність змін, допомогти, виступаючи не з позиції засудження, а з позиції довіри і взаєморозуміння.