Помилки діагностики та реалії лікування гіперактивності у дитини

Гіперактивність у дітей - це стан, при якому збудливість і активність дитини значно перевищує норму. Якщо така поведінка створює проблему для інших, гіперактивність можна трактувати як психологічний розлад.
Ознаки гіперактивності дитини
Синдром гіперактивності може бути викликаний родовою травмою, передчасними або важкими пологами. У деяких випадках причина гіперактивності пов'язана з інфекційними захворюваннями, свинцевим отруєнням, неправильним або поганим харчуванням.
Статистичні спостереження показують, що синдром гіперактивності зустрічається в 4 рази частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Як правило, це викликано тим, що хлопчики народжують більше, а мозок у них розвивається пізніше. Відповідно, збільшується ризик отримання родових і внутрішньоутробних травм.
Перші ознаки гіперактивності дитини можуть проявитися в 2-3 роки. Але батьки звертаються до лікаря лише в 7-10 років, оскільки саме в цьому віці (початкові класи) від дітей потрібні посидючість, зосередженість і самостійність.
Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги (СГДВ)

Нерідко гіперактивність поєднується з дефіцитом уваги. Щоб діагностувати СГДВ потрібно наявність шести з дев'яти ознак.
- Гіперактивний дитина з дефіцитом уваги не здатний довго зосереджувати увагу на предметі і деталях.
- Присутні недбалі помилки, знижено виборче увагу.
- Дитина незібраний, не може виконати завдання до кінця, не може зберігати увагу.
- Створюється враження, що дитина не чує, коли до нього хтось звертається.
- Діти з СГДВ уникають і не люблять завдань, які вимагають тривалого розумового напруження.
- Вони легко відволікаються на сторонній шум, часто втрачають потрібні речі.
- Гіперактивний дитина відчуває труднощі, пов'язані з організацією своєї діяльності.
- Він постійно переключається з одного заняття на інше.
- Схильний до підвищеної забудькуватості в повсякденному житті.
Гіперактивність та імпульсивність
Гіперактивність у дітей часто супроводжується імпульсивністю. При цьому дитина при хвилюванні робить інтенсивні рухи ногами і руками, совається на стільці, часто і різко піднімається з місця. Такі діти можуть втручатися в чужу діяльність і розмови, не здатні дочекатися своєї черги в грі або будь-якому іншому занятті, часто вигукують з місця.
Чим небезпечна гіперактивність
Гіперактивної дитини очікують великі труднощі в школі. Справа в тому, що діти з синдромом гіперактивності неуважні, непосидючі, швидко втрачають інтерес до будь-якого заняття. Така поведінка привертає увагу вчителів. Дитині постійно роблять зауваження. Навички письма і читання у гіперактивної дитини зазвичай значно нижче, ніж у однолітків. Через свою гіперактивності дітям складно адаптуватися в колективі, знайти спільну мову з вчителями і однокласниками. Дитина не може сконцентрувати увагу на пояснював матеріалі, з небажанням виконує домашнє завдання.
Правильна діагностика синдрому гіперактивності

Запідозривши будь-які порушення, батьки повинні звернутися до невропатолога для комплексного обстеження. Іноді причиною підвищеної збудливості і активності може бути досить серйозне захворювання. Синдром ДВГ діагностується в три етапи.
На першому етапі йде збір інформації. Лікар-невропатолог розпитує батьків про перебіг вагітності, про пологи, захворюваннях, які переніс дитина і т.д. Після цього фахівець просить батьків дати оцінку своїй дитині, і оцінює, як він себе веде на прийомі.
Другий етап обстеження включає в себе тести, за якими вимірюються параметри уважності. Такі дослідження можна проводити, починаючи з 5-6 річного віку.
Укладає етап - апаратне обстеження. Щоб точно діагностувати синдром гіперактивності потрібно провести електроенцефалографічне дослідження або ж дослідження із застосуванням МРТ, при якому реєструються електричні потенціали мозку і виявляються відповідні зміни. Усі проведені процедури є абсолютно безболісними і безпечними. При виявленні гіперактивності потрібне лікування, яке визначається виходячи із сукупності отриманих результатів.
Лікування гіперактивних дітей
В даний час досить гостро стоїть питання: чи потрібно лікувати гіперактивних дітей? Одні вважають, що психологічний стан дитини потрібно піддавати "корекції", адаптуючи тим самим малюка до повсякденного життя. Інші схиляються до того, що лікарі-неврологи не праві в тому, що призначають гіперактивним дітям медикаментозне лікування.
Негативне ставлення до медикаментозного лікування має свої причини. Справа в тому, що в деяких країнах для того, щоб вилікувати синдром гіперактивності з дефіцитом уваги (СГДВ) дітям давали психотропні препарати амфетамінового ряду. І тільки потім були вивчені всі властивості цих медикаментів і виявлена сильна залежність. Природно, застосування таких медикаментів в дитячій терапії зустріло бурю протестів. У США до цих пір повністю не відмовилися від лікування гіперактивності амфетаминами. Тому більшість лікарів, педагогів і батьків налаштовані проти будь-якого лікування синдрому гіперактивності.
У нашій країні не зареєстровано жодних препаратів, що відносяться до амфетамінів ряду. Лікування проходить набагато безпечніше. У дитячій терапії використовується препарат атомоксетин, що не належить до психотропних. Прийом цього медикаменту має ряд побічних ефектів і протипоказань, які вказані в інструкції. Приймати препарат потрібно тільки за призначенням і під наглядом лікаря. Зазвичай перший ефект можна помітити вже через 4 місяці терапії.
Лікування дитячої гіперактивності можливо і іншими способами. Досить ефективно показує себе метод біологічно зворотного зв'язку. Метод біологічно зворотного зв'язку (БОС) повністю не скасовує лікування, але дозволяє знижувати і коригувати дози.
Будь-яку терапію повинна доповнювати психологічна допомога батьків, педагогів і дитячих психологів. У школі, дитячому садку, гуртках і секціях вчителі та вихователі повинні враховувати особливості поведінки дітей з синдром гіперактивності з дефіцитом уваги (СГДВ).
Виховання гіперактивного дитини

Якщо ви виховуєте гіперактивної дитини, дотримуйтеся "позитивної моделі". Діти з синдромом гіперактивності ігнорують зауваження і догани, але чутливі до похвали. Підкреслюйте все його хороші вчинки і успіхи.
Постарайтеся уникати категоричного "ні". Якщо ви забороняєте щось дитині - поясніть, чому ви так вирішили. Привчайте дитину виконувати частину домашніх справ. Почніть з найпростішого: вигуляти собаку, полити квіти, сходити за хлібом і т.д. Якщо завдання вже доручено - не дозволяйте його за дитину.
Заведіть зошит, в якій відзначайте разом з дитиною його успіхи в школі і вдома. Такий щоденник самоконтролю буде наочною картиною того, що відбувається. Відзначайте в щоденнику вчинки якимись знаками або балами. Заохочуйте дитину за отриману хорошу "позначку" в щоденнику самоконтролю. Але стежте за тим, щоб заохочення не стало головною мотивацією в роботі. Тут потрібно бачити чітку межу, інакше дитина, не отримавши стимулу може відмовитися від виконання будь-якої роботи.
Ставте перед дитиною ті завдання, з яким він в змозі впоратися. Не завищувати і не занижуйте свої вимоги. Не слід нав'язувати занадто жорсткі правила. Ваші прохання і вказівки не повинні звучати в наказовому тоні.
Більше часу проводьте з дитиною. Зухвала поведінка гіперактивних дітей - це їх спосіб привернути до себе увагу. Учіть дитину правильно спілкуватися з оточуючими, знайомте з правилами поведінки в громадських місцях.
Прийом їжі, підйом, відхід до сну, прогулянки та ігри повинні бути за розкладом. Підтримуйте правильний розпорядок дня і заохочуйте дитину за його дотримання.
Ваш будинок повинен мати спокійну обстановку. Якщо дозволяє житлоплощу, надайте дитині окрему кімнату, в якій повинно бути присутнім мінімальну кількість предметів. Колір шпалер повинен бути однотонним і заспокійливим. Вітається наявність спортивного куточка сл шведською стінкою, поперечиною, брусами і т.д. Це дасть можливість дитині вихлюпувати накопичену енергію, а також буде основою для здорового фізичного розвитку.
Не вимагайте від дитини високих оцінок. Досить мати хороші оцінки за кількома основними предметів.
Не використовуйте фізичне покарання. Довіра між вами і дитиною має грунтуватися не на страху, а на довірі. Дітям важливо відчувати підтримку і допомогу.