Хвороба меньєра: основні ознаки і способи терапії недуги

Хвороба Меньєра - захворювання внутрішнього відділу вуха, під час якого збільшується обсяг лабіринтового рідини, а також підвищується тиск в вушному лабіринті. В результаті таких патологічних змін виникають такі симптоми:
- Напади глухоти, шум у вухах.
- Порушення рівноваги.
- Вегетативні розлади.
У більшості випадків процес буває одностороннім (вражає одне вухо), і лише в 10-15% випадків недуга охоплює обидва вуха. Хвороба розвивається без запальних процесів в порожнині середнього вуха.
Тяжкість нападів з часом може трохи слабшати, але втрата слуху поступово прогресує. Хвороба зустрічається найчастіше у людей у віковому діапазоні від 30 до 50 років.
Вперше хвороба була описана лікарем Проспером Меньєра (Франція) в 1861 році. Причини виникнення недуги досі достовірно не вивчені.
Класифікація захворювання
- Класична форма недуги характеризується одночасним порушенням і вестибулярної, і слуховий функцій (30% всіх випадків).
- Кохлеарна форма: хвороба починається з порушень слуху (50% випадків).
- Вестибулярна форма: недуга починається з порушень вестибулярного апарату (15-20% всіх випадків).
Причини розвитку недуги
Точні причини виникнення хвороби ще не з'ясовані, але існують припущення, що розвиток недуги можуть провокувати такі чинники:
- Алергічні захворювання.
- Порушення водно-сольових обмінів в організмі.
- Порушення в роботі судин.
- Ендокринні захворювання.
- Сифіліс.
- Вірусні захворювання.

Існує також теорія про те, що хвороба виникає через порушення вегетативних функцій судин у внутрішньому вусі.
Фактори ризику:
- Люди європеоїдної раси.
- Надмірне вживання солі.
- Часті стреси.
- Схильність до алергії.
- Вплив шуму.
Генетичний аспект: в одній родині рідко зустрічається кілька людей з цією недугою.
Симптоми недуги
Захворювання протікає приступообразно: в проміжках між нападами самопочуття пацієнта непогане, хворого може турбувати тільки зниження слуху. Для нападу характерні такі симптоми:
- Основна ознака хвороби Меньєра - системні запаморочення, які супроводжуються нудотою і блювотою. У такі моменти хворому здається, що деякі (або всі) предмети обертаються навколо нього. Часто людина відчуває, як ніби його власне тіло крутиться навколо своєї осі.
- Запаморочення дуже сильні: людина не може ні стояти, ні сидіти. При будь-якій спробі змінити положення тіла людини стає тільки гірше, з'являється блювота. Легше стає, якщо закрити очі.
- Почуття розпирання, шум у вухах.
- Порушення координації рухів.
- Порушення рівноваги.
- Задишка.
- Тахікардія.
- Пітливість.
- Обличчя блідне.

Напад може тривати пару хвилин, а може затягнутися і на кілька годин. Найчастіше тривалість нападу варіюється від 2 до 8 годин. Повторні напади у людини з захворюванням Меньєра можуть викликати такі чинники:
- Стрес.
- Перевтома.
- Вживання алкогольних напоїв.
- Куріння (в тому числі пасивне куріння).
- Переїдання.
- Шум.
- Підвищення температури тіла.
Проведення будь-яких маніпуляцій в області вух.
У деяких випадках люди з хворобою Меньєра відчувають, що скоро почнеться напад, щодо порушення рівноваги, шуму у вухах. Іноді відзначається тимчасове поліпшення слуху.
Після нападів хвороби Меньєра пацієнт ще деякий час буде відзначати у себе такі симптоми:
- Шум у вусі.
- Туговухість.
- Порушення координації рухів.
- Загальна слабкість.
- Зміна ходи.
- Головний біль.
Згодом ці симптоми посилюються, і якщо хвороба Меньєра не почати лікувати, вони зберігаються в період між нападами.
В ході розвитку хвороби слух неухильно погіршується. На початку розвитку недуги порушується сприйняття звуків низької чистоти, пізніше хворий відзначає погіршення сприйняття високочастотних звуків.
З кожним новим нападом захворювання Меньєра туговухість посилюється, і з часом переходить в глухоту. Як правило, після настання повної глухоти запаморочення припиняються.
На початку захворювання легкого та середнього форм тяжкості відзначається фазность процесу: періоди загострень чергуються з періодами полегшення.
У стані спокою пацієнти відчувають себе непогано, їх працездатність відновлюється, самопочуття поліпшується.
Хвороба Меньра, лікування якої не почали вчасно, з часом дасть про себе знати: у пацієнтів зберігається відчуття тяжкості в голові, порушення координації рухів, запаморочення в період між нападами.
Діагностика
Остаточний діагноз ставить лікар-отоларинголог після детального обстеження. Всі дослідження спрямовані на те, щоб виключити наявність інших недуг, які мають схожі симптоми.

Хвороба Меньєра має характерну картину: напади сильного запаморочення сполучаються з погіршенням слуху та порушенням координації. Це дозволяє отоларинголога поставити точний діагноз.
Щоб визначити ступінь порушення слуху, проводять такі дослідження:
- Дослідження камертоном.
- Промонторіальний тест.
- Електрокохлеографіі.
- Аудіометрія.
- Для виключення патологій в роботі слухового нерва обов'язково проводиться МРТ головного мозку.
- Щоб виключити наявність запальних процесів у вусі, проводиться отоскопія і мікроотоскопія. Хвороба Меньра характеризується відсутністю будь-яких змін слухового проходу і барабанної перетинки.
- Проводиться вимірювання внутрішньочерепного тиску за допомогою ЕХО-ЕГ.
- Проводиться також спеціальний Гліцерол-тест: пацієнт випиває на голодний шлунок суміш гліцерину і води. До прийому суміші і після проводиться дослідження лабіринту вуха. Якщо пацієнт страждає від хвороби Меньєра, після прийому гліцерину у нього порушаться слухові функції.
Терапія захворювання
Хвороба не загрожує життю людини, але порушення слуху погіршує якість життя пацієнта, заважає нормальній діяльності і нерідко призводить до інвалідності. Оперативне лікування часто покращує прогноз для пацієнтів, але не відновлює втрачений слух.
Медикаментозне лікування хвороби Меньєра ділиться на 2 основних напрямки:
- Тривала терапія.
- Купірування виникають нападів.
Комплексна терапія хвороби Меньєра проводиться з використанням наступних препаратів:
- Медикаменти, які покращують мікроциркуляцію структур внутрішнього вуха.
- Препарати, які істотно зменшують проникність капілярів.
- Сечогінні ліки.
- Нейропротектори.
- Препарати атропіну.
- Бетагістину.
Купірування нападу здійснюється за допомогою наступних ліків:
- Нейролептики.
- Беллоід, белласпон.
- Судинорозширювальні препарати (Но-шпа).
- Антигістамінні засоби (димедрол, супрастин).
- Діуретики.
Лікування нападу хвороби Меньєра не вимагає госпіталізації хворого. Але якщо виникає сильна блювота, необхідно внутрішньом'язове введення медикаментів.
Лікування повинно проводитися комплексно, разом з прийомом медикаментів необхідно організувати:
- Повноцінне харчування.
- Правильний режим дня.
- Психологічну підтримку.
Також слід виконувати спеціальні вправи, спрямовані на тренування координації і вестибулярного апарату.
Якщо після проведеної медикаментозної терапії ефект відсутній, пацієнту необхідна операція. Оперативне втручання, за допомогою якого можна вилікувати хворобу Меньєра, поділяють на види:
- Дренувальна: збільшують відтік ендолімфи з внутрішнього вуха.
- деструктивна:
- Операція вегетативної нервової системи.
У більшості випадків консервативна терапія дає хороший ефект. Тільки в 5-10% випадків хвороба вимагає оперативного втручання.
